З прочитаного на https://ficbook.net

... допомагати варто лише тим людям, які хочуть, щоб їм допомогли. ...

Небачене побачено (українцям)

З прочитаного на https://ficbook.net

... коли не знаєш, що робити, згадай правила етикету...

Цитати з прочитаного

Щастя — або нещастя — не буває в квартирі, або в грошах, або в «Мерседесі».

Щастя буває в голові. Власне, лише там воно і буває!..

Безглуздо думати, що ось зараз ти зробиш ремонт, чи отримаєш нову роботу, чи купиш комп'ютер, і настане у тебе ... щастя. Не настане, якщо до ремонту, роботи або комп'ютера його не було!.. ...

... Дуже просто сказати собі, що все погано — на роботі нецікаво, в квартирі тісно, діти не вдалися і дружина дурна. І тоді все виправдано: власна бездіяльність, лінощі й небажання мінятися. А ти спробуй, порадій тому, що у тебе є, адже це не так вже й мало!..

Мені дуже подобається вірш Олександра Свідзинського "Під голубою водою...". Змушує нас ще раз задуматись над життям, над собою...

         * * *
Під голубою водою
Живу я, живу...
Золотоокий рибак надо мною
Закидає сіть огневу.

Крізь принадливі очка — знаю —
Не раз, не два я промкнусь,
В баговінню садів погуляю,
А колись таки попадусь.

Спопеліє, застигне смутно
Жовтава зоря в імлі,
Ніч надійде нечутно.
І не знайде мене на землі.
                Олександр Свідзинський

Часом хочеться побути в тиші...

     Часом хочеться побути в тиші. Вимкнути слух, почуття, відключити мозок.
     Буденність, рутина, обов’язки (власні та чужі) навалюються нестерпним тягарем. Хочеться відмежуватись від чужої дурості, грубості, поміркованості, чужих амбіцій та проблем кам’яним муром, бо перейматися усім цим – просто немає сил. Із собою б спочатку розібратись…
     А ми самі?! Наші лінощі, неуважність, невпевненість або ж надмірна самовпевненість та егоцентричність створюють нам проблеми на рівному місці. Причина всіх наших негараздів – перш за все, ми самі, а тоді вже навколишній світ. Варто про це пам’ятати. Однак від усвідомлення цього не стає легше. Недарма кажуть: «Якби знати, де впадеш…».
     І тому знову хочеться побути в тиші, зупинитись на хвилину, «взяти паузу»…

Надгробок

Тут лежить старосвітська, як кома,

авторка пари віршів. Вічний спокій 
зволила дать їй земля, не дивлячись на те, що труп
не належав до жодної з літературних груп.
Але однаково нічого кращого немає на могилі
окрім римованки цієї, лопуха й сови. 
Перехожий, дістань з портфеля електронний мозок 
й над долею Шимборської подумай хвилину.

                                        Віслава Шимборська (переклад Колошук Г.Г.)