Жив-був старий мудрий самурай. У нього була група учнів і він навчав їх мудрості та бойового ремесла. Одного разу під час занять до нього зайшов молодий воїн, що прославився своєю нечемністю і жорстокістю.
Його улюбленою тактикою був прийом провокації: він ображав противника, той виходив з себе, приймав виклик, але в люті здійснював одну помилку за іншою й програвав бій.
Так сталося і цього разу: воїн вигукнув кілька образ і став спостерігати за реакцією самурая. Але той незворушно продовжував вести заняття. Так повторювалося кілька разів. Коли самурай ніяк не відреагував і втретє, боєць у роздратуванні пішов геть.
Учні уважно і з цікавістю спостерігали за процесом. Після відходу бійця один з них не витримав:
- Учителю, навіщо ви терпіли його нападки? Потрібно було викликати його на бій!
Мудрий самурай відповів:
- Коли вам приносять подарунок і ви не приймаєте його, кому він належить?
- Своєму колишньому хазяїну, - відповіли учні.
- Те ж саме стосується заздрості, ненависті та образ. До тих пір, поки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.
Немає коментарів:
Дописати коментар